Колаж

Дрогобич – місто солі і натхнення

Проходять віки, все змінюється навколо, постійно змінювалось і місто Дрогобич протягом свого часу існування. Колись воно було соляним Ельдорадо для держав, які тут володарювали, а сіль вивозилась на продаж далеко за його межі. В свій час в Уричі була зведена навіть знаменита фортеця Тустань, щоб контролювати експорт дрогобицької солі з Русі через карпатські перевали до Центральної Європи. Не менший прибуток місто Дрогобич приносило згодом і польській короні, тому й не дивно, що Дрогобич мав статус вільного королівського міста із магдебурзьким правом і ніколи не підпорядковувався жодному магнатові, які в той час володіли десятками міст і сіл в Україні.

Читайте також: Тустань. Скелі та фортеця

Місто Дрогобич. Вигляд із ратуші

Місто Дрогобич. Вигляд із ратуші

Згодом у 19-поч. 20 ст. із Дрогобича соляного місто перетворилось у Дрогобич нафтовий, а територію Бориславсько-Дрогобицького нафтового басейну стали називати Галицькою Каліфорнією. Нафта як і сіль лишила свій глибокий відбиток на місті. Якщо завдяки солі у місті з"являються знаменити дрогобицькі дерев'яні церкви, то завдяки нафті центр Дрогобича розбудовується кам'яницями та розкішними віллами. Але як і соляна епоха минула, та само і нафтова ера пройшла. Хоча щодо солі, то занадто радикально буде говорити, що ця епоха повністю пройшла. Вона ще тліє і жевріє, й інколи спалахує невеличкими вогниками, тому що сіль, як і колись, у тому ж самому місці, тими самими методами продовжує черпатись із криниць, парувати в казанах, щоб білими зернятами піти до кухонних столів. Однак значення її та й ціна вже не та. Зате її колишня вартість дійшла до нас у вигляді дрогобицьких пам'яток.

Вілла Яроша. Місто Дрогобич

Вілла Яроша. Місто Дрогобич

Усі, хто їдуть у місто Дрогобич, перш за все згадують знамениту церкву св. Юра, зведення якої напряму пов'язане із сіллю. Однак, не всі знають, що є ще друга не менш унікальна церква у місті, - церква Воздвиження Чесного Хреста, яка має навіть поважніший вік за Юріївську церкву. І є ще третя дерев'яна церква у місті, взагалі невідома, - церква св. Параскевії П'ятниці зі щоправда зіпсованим зовнішнім виглядом.

Дерев'яні дрогобицькі церкви

Церква Юра

Церква св. Юра у Дрогобичі існувала здавна (з сер. ХV ст.), але вона була невеликою і не задовольняла потреби городян. Тому у середині XVII ст. дрогобичани вирішили розширити споруду за рахунок, привезеної дерев’яної церкви із с. Надієво поблизу Долини сучасної Івано-Франківської області, яку виміняли на місцеве багатство – сіль.

Церква колись була збудована без жодного цвяха, а деревина кріпилася спеціальними кілками. Але найбільшою цінністю церкви був не зовнішній вигляд, а те, що всередині, – повністю збережений іконостас та розписи XVII ст, виконані народним маляром Стефаном Медицьким. В Україні лише 10 дерев'яних храмів мають збережені розписи. Серед цих храмів є і дві дрогобицькі церкви – церква св. Юра та Чесного Хреста.

Нещодавно до списку світової спадщини ЮНЕСКО було внесено 16 українських дерев’яних церков, вісім з яких знаходяться на території Польщі, а ще вісім – в Україні. Церкви  собою представляють різні типи архітектури: гуцульський, галицький, бойківський та лемківський. Під номером один у цьому списку ЮНЕСКО фігурує дрогобицька церква св. Юра галицького типу, як найкраще збережена зовні та всередині історична, культурна та релігійна пам’ятка.

Читайте більше: Церква св. Юра у Дрогобичі - перлина дерев'яної архітектури

Церква св. Юра. Місто Дрогобич

Церква св. Юра. Місто Дрогобич

Церква Воздвиження чесного Хреста

Церква Воздвиження Чесного Хреста розташована за 200 м від св. Юра біля пожежної частини. Взагалі церква є закритою для відвідувачів, оскільки перебуває в аварійному стані. Стіни церкви під впливом часу (чи то під впливом проїжджання важких автомобілів сусідньої пожежної частини) зазнають деформування. Запобігти можна цьому, але, як завжди, брак коштів стоїть цьому на заваді.

Храм є старшим за Юріївську церкву приблизно на 50 років, збудований повністю із дерева. За архітектурою церква нагадує культові споруди Бойківщини. Особливістю церкви є те, що стіни її, за винятком вівтарної та кількох інших частин (ці частини є вкриті розписами), були прикрашені іконами. Зараз, на жаль, через стан будівлі усі ікони були перенесені у Відділ бойківської ікони музею Дрогобиччина.

Нещодавно у церкві під куполом був знайдений невеликий дзвін, у який, очевидно під час відправи дзвонили. Як і в Юріївському храмі у церкві помітні дірки у стінах. Їх наші предки робили для запобігання руйнівних для дерева різниць температур всередині та зовні споруди.

Особливістю церкви є збережені кілька розписів знадвору біля вхідних дверей. Та найбільш зацікавлюють людей, видряпані прихожанами різних епох, зовні на споруді написи. Один із них доніс нам цікаві слова дрогобицького міщанина поч. XVIII ст.: "У цім храмі почуваєшся, як на небесах". І, справді, після відвідин його виходиш із якоюсь такою радістю в серці та легкістю на душі, як після сповіді.

Церква Воздвиження Чесного Хреста. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Церква Воздвиження Чесного Хреста. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Церква св. Параскевії-П'ятниці

Церква св. Параскевії-П'ятниці є наймолодшою із Дрогобицьких дерев'яних церков. Зведено її було у 1815 р. після того, як її попередниця з XVII ст. згоріла. Церква є тризрубною та одноверхою спорудою. Храм не був діючим з 1960 по 1990 р., коли його передали Українській автокефальній православній церкві. З однієїї сторони це пішло на користь церкві, оскільки вона перебуває під постійною опікою віруючих, а з іншої сторони - громада перестаралась, здійснивши прибудову, що спотворило зовнішній вигляд давнього храму. Поруч збереглась оборонного типу церковна каркасна дзвіниця.

Церква св. Параскевії П'ятниці. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Церква св. Параскевії П'ятниці. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Дрогобицький сільзавод

Побувати у м. Дрогобичі і не відвідати сільзавод - це не відчути історію міста. Вся міська історія з давніх давен зав'язана на цьому промислі. І недаремно часто можна почути в колах істориків твердження, що Дрогобицький сільзавод є найдавнішим постійно-діючим підприємством України, адже її видобуток тут розпочався ще як мінімум в XI ст. і не припиняється дотепер. Хоча враження від входу на територію заводу на перший погляд доволі гнітючі - кілька невеликих одноповерхових будівель із великими дерев'яними "коминами", деякі із будівель досить занедбані чи навіть частково розвалені. Але в тих приміщеннях, які діють - найцікавіше, повністю збережений технологічний процес видобування солі, як і в найдавніші часи. Соляна ропа черпається з криниць, а потім в чанах виварюється, допоки вода не випарується. Зараз, коли газ дорогий, повернулись знову до дров, як і в ті давні часи. До слова, своїм гербом місто Дрогобич зобов'язане саме солі, адже на ньому зображено дев'ять топок солі. В таких формах саме колись сіль набувала товарного вигляду.

Вхід на Дрогобицький сільзавод. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Вхід на Дрогобицький сільзавод. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Сучасний герб Дрогобича

Сучасний герб Дрогобича

Костел святого Варфоломія та вежа-дзвіниця

Костел св. Варфоломія з дзвіницею є найстарішими спорудами міста Дрогобича. Зведення костелу розпочалось ще у кінці XIV ст., коли Польське королівство окупувало землі Галицько-Волинської держави. Історики вважають, що католицький храм був побудований на місці колишнього замку князівського воєводи. За стилем костел св. Варфоломія є готикою, однак інтер'єр його був розписаний в стилі бароко. В стінах костелу є ядра, які, очевидно, збереглись там з часів давніх воєн. На одній із стін костелу є вмуровані нога, голова та рука, що означають "veni, vidi, vici" (прийшов, побачив, переміг). Щодо походження рельєфу існують різні, часто неймовірні версії. Кажуть, що колись на цьому місці був давній форпост римлян, тому в згадку про це вмурували в стіну ці кам'яні частини людського тіла. Також є версія, що тут колись викопали давнього слов'янського божка, а вмуровані в стіну нога, голова та рука - це його залишки. Найбільшу шкоду костелові завдав прихід радянської влади, яка зробила там склад, та знищила велику частину фресок. На сьогодні костел св. Варфоломія є діючим храмом римо-католицької церкви.

Костел св. Варфоломія. Місто Дрогобич. Фото: zamki-kreposti.com.ua

Костел св. Варфоломія. Місто Дрогобич. Фото: zamki-kreposti.com.ua

Поруч із костелом знаходиться мурована дзвіниця, яка має яскраво виражені риси оборонної споруди. Кажуть, що вона була збудована ще в XII ст. в часи Київської Русі, а з часом за Австрії була переобладнана в дзвіницю костелу. Відомо, що костел оточували колись оборонні споруди, і серед них була не одна така вежа, а кілька. На жаль, до сьогодні дійшла лише одна з них. Є навіть пам'ятна дошка на вежі-дзвіниці про здобуття укріплень козацько-селянськими військами часу національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

Вид на костел св. Варфоломія з вежі ратуші. Місто Дрогобич

Вид на костел св. Варфоломія з вежі ратуші. Місто Дрогобич

Поряд із дзвіницею знаходиться пам'ятник Юрію Дрогобичу - вихідцеві з міста, вченому XV ст., першому українському авторові друкованої книги. До слова, в його працях вперше у друці згадались міста Київ, Львів, Москва, Дрогобич...

Пам'ятник Юрію Дрогобичу. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Пам'ятник Юрію Дрогобичу. Місто Дрогобич. Фото: Сергій Криниця. haidamac.org.ua

Дрогобицька ратуша

Сучасна міська ратуша, як і колись, є будівлею, де засідає керівництво міста. Вона уже є, як мінімум, третьою за ліком. Першу міську будівлю магістрату збудували ще у 15 ст. з дерева. Першою ж мурованою  ратушею була споруда з поч. XIX ст. Однак, через значну тріщину у стіні її було вирішено перебудувати. Нова сучасна ратуша була зведена на початку XX ст., залишивши собі від попередниці лише цегляну вежу. Зараз час від часу на її вежу організовуються екскурсії для бажаючих поглянути на місто Дрогобич з висоти пташиного польоту. Однак, піднятись на гору - справа не з легких, тому людям, у яких проблеми зі здоров'ям, вартувало б утриматись від сходження.

На ратушевій вежі розташований старовинний годинник, який кожні 15 хв. відбиває час. Збереглась леґенда про нього і появу у місті євреїв. Кажуть, що коли на вежі ратуші поставили годинник, то його обслуговував постійно один єврей із доволі віддаленого міста, який постійно приїжджав у випадку несправностей. Якось йому набридло приїжджати і він поставив умову магістрату: або йому дозволяють оселитись у місті, або він відмовиться обслуговувати механізм годинника. Місто було змушене погодитись, бо такі майстри були на вагу золота. З того часу й у м. Дрогобичі з'явились євреї.

Дрогобюицька ратуша

Дрогобицька ратуша

Шпихлір - міська житниця

Трішки далі від центральної частини міста на великій галявині по вул. Грушевського серед сучасних забудов знаходиться житниця чи шпихлір, як її називали колись. Тут зберігались стратегічні харчові запаси міста. Пам'ятка є чи не єдиною такою збереженою господарською спорудою в Україні. Збудована вона була у 1778 р. Колись поряд із шпихліром знаходився старостинський замок, який, на жаль, не дійшов до наших днів. Слід сказати, що стан Шпихліра плачевний - повністю впав, перекритий гонтою його дах. Пам'ятка потребує термінового відновлення.

Шпихлір - міська житниця. Місто Дрогобич

Шпихлір - міська житниця. Місто Дрогобич

Хоральна синагога

Колись у Дрогобичі було кілька синагог. На сьогодні до нас дійшло лише дві. Перша знаходиться у центральній частині міста по вул. Мазепи, а друга, хоральна синагога, розташована трішки далі в колишньому передмісті Лани. Хоральна синагога була збудована у середині XIX ст. За Радянського союзу вона була меблевим магазином. Потім майже два десятиліття перебувала у занепаді. І лише кілька років тому її було відреставровано. На сьогодні це є одна із найбільших синагог в Україні, яка поступається розмірами лише харківській.

Хоральна синагога. Місто Дрогобич. Фото: drohobyczer-zeitung.com

Хоральна синагога. Місто Дрогобич. Фото: drohobyczer-zeitung.com

Іван Франко і місто Дрогобич

Пишучи про Дрогобич, не можна не згадати про людей, які створили йому ту ауру, що залишається у місті й дотепер. Ми вже згадали про Юрія Дрогобича. Іншою відомою особистістю, пов'язаною із містом є Іван Франко. Народився він у с. Нагуєвичі під Дрогобичом. Згодом навчався тут у місті одинадцять років. Багато творів Івана Франка описують саме його шкільний період у Дрогобицькій гімназії. Та й події знаменитого твору "Борислав сміється" відбуваються саме у Дрогобичі та Бориславі. Після закінчення гімназії Іван Франко поїхав у Львів на навчання, де й залишився. Однак він постійно навідувався до міста свого дитинства та юності. Фактично в Дрогобичі чи не кожна вуличка в центрі та величезна кількість старих будинків пов'язані з іменем Франка.

 

Пам'ятник Іванові Франку у Дрогобичі

Пам'ятник Іванові Франку у Дрогобичі

Церква св. Трійці та будинок Нормальної школи біля неї, де в свій час навчався малий Франко. Місто Дрогобич

Церква св. Трійці та будинок Нормальної школи біля неї, де в свій час навчався малий Франко. Місто Дрогобич

 

Кам'яниця, будівництво якої описано в творі І. Франка "Борислав сміється". Місто Дрогобич

Кам'яниця, будівництво якої описано в творі І. Франка "Борислав сміється". Місто Дрогобич

Бруно Шульц і місто Дрогобич

Бруно Шульц, напевно, є другим після Франка митцем, що створив особливий, ні на що не схожий образ міста. Бруно фактично належав трьом народам, бо був євреєм за національністю, писав польською, а жив на українській землі. Галицькі реалії, дрогобицькі вулички, кам'яниці, крамниці, гімназія, театр постійно надихали письменника. Створений творчою уявою Бруно Шульца міфологічний образ міста у  витвореному Шульцем світі, має конкретні риси Дрогобича. І у багатьох твора митця вгадуються саме тутешні вулички та будинки.

Бруно Шульц

Бруно Шульц

Віллі Б'янки, описана у творах Бруно Шульца. Місто Дрогобич

Віллі Б'янки, описана у творах Бруно Шульца. Місто Дрогобич

Дрогобич - місто контрастів. З однієї сторони це місто з неперевершеними пам'ятками, місто, яке виховувало чудових митців, місто яке зберігає дух різних епох. А з іншої  - це місто, в якому цей спадок колишніх епох перебуває у досить занедбаному стані, починаючи від покалічених фасадів кам'яниць, до звсмічених всюдисущими торговцями центральних площ та вулиць Дрогобича. Однак, якщо на це заплющити очі, то можна десь в його вузеньких вуличках, будинках в стилі класицизму та в затишних кав'ярнях і справді віднайти ту давню ауру міста, в якій жили, раділи, сумували, зустрічались, розлучались, кохали його колишні жителі і зачерпнути пригорщу якогось нового натхнення.

 

Поділіться враженнями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *