Горгани. Карпати. Фото Юрій Шевченко

Ґорґани – незаймана краса Карпат

Ґорґани – незаймана краса Карпат
1=кількість оцінок 5=середня оцінка

Виявляється, щоб знайти шматок незайманої природи, непотрібно кудись далеко їхати у джунглі Амазонії чи ліси Аляски. І ніхто б не міг подумати, що він знаходиться зовсім поряд у нашій країні. Таким ще диким та незайманим місцем є частина Українських Карпат, яку звуть Ґорґани. У Ґорґанах немає значних поселень, тому тут дуже низька густота населення. З огляду на це та через відсутність туристичної інфраструктури у європейських путівниках ці гори вважаються одними із найбільш диких на континенті. На території Ґорґанів є чимало промаркованих туристичних маршрутів, однак, незважаючи на те, компас чи навігатор не будуть зайвими.

Де знаходяться Ґорґани?

Зимові Ґорґани. Джерело: <a href="http://zirvygolova.livejournal.com/76694.html" target="_blank">zirvygolova</a>

Зимові Ґорґани. Джерело: zirvygolova

 

Намет серед ґреґотів. Джерело: <a href="http://fotosutra.com/" target="_blank">fotosutra.com</a>

Намет серед ґреґотів. Джерело: fotosutra.com

Ґорґани знаходяться на межі Івано-франківської та Закарпатської областей. Розрізняють Крайові низькогірні, Зовнішні (Скибові) та Внутрішні (Привододільні) Ґорґани. Крайові низькогірні та Зовнішні Ґорґани повністю знаходяться у межах Івано-франківської області та є невисокими досить добре залісненими горами. Внутрішні Ґорґани ж частково заходять у Закарпаття та межують там з хребтом Свидовець, вони мають досить пустельний вигляд та вкриті численними осипами та заростями жерепу.

Гора Дарвайка. Внутрішні Ґорґани. Карпати. Фото: Михайло Пецкович

Гора Дарвайка. Внутрішні Ґорґани. Карпати. Фото: Михайло Пецкович

Простягаються Ґорґани від Вишківського (Торунського) перевалу на північному заході до Татарського (Яблуницького) перевалу на південному сході. Із північного заходу масив відокремлюється від Східних Бескидів долиною ріки Мизунка, на південному заході він межує із Полонинським хребтом. На південь від Ґорґан знаходяться хребти Свидовець та Чорногора. Зі сходу долини річок Прут та Прутець відрізають Ґорґани від Покутсько-Буковинських Карпат, а на північному сході масив переходить у Передкарпатську височину.

Ґорґани з півночі на південь можна поділити на три великі частини: Північні – між річками Мизунка та Лімниця (найвища точка г. Грофа, 1748 м), Центральні – між Лімницею та Бистрицею Надвірнянською (найвища гора – Сивуля Велика, 1836 м) та Південні Ґорґани між Бистрецею Надвірнянською і Прутом (найвища гора – Братківська, 1788 м).  Колись через масив проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною.

Ґорґанська панорамка. Карпати. Фото: Lesia Letsko

Ґорґанська панорамка. Карпати. Фото: Lesia Letsko

Найвищі гори масиву

Ґорґани складаються із десятка хребтів від р. Мізунки до Прута протяжністю 75 км та шириною 40 км, що поділені глибокими поперечними долинами рік. Найвищі гори масиву:

  • Велика Сивуля (1836 м)
  • Мала Сивуля (1818 м)
  • Ігровець (1804 м)
  • Висока (1803 м)
  • Братківська (1788 м)
  • Ґропа (1763 м)
  • Довбушанка (1754 м)
  • Ґрофа (1748 м)
  • Попадя (1740 м)
  • Ведмежик (1735 м)
  • Паренки (1735 м)
  • Молода (1723 м)
  • Стримба (1719 м)
Масив Сивуля, вид на г.Боревка. Фото: Andry Senchyna. Джерело: <a href="http://www.panoramio.com/" target="_blank">panoramio.com</a>

Масив Сивуля, вид на г.Боревка. Фото: Andry Senchyna. Джерело: panoramio.com

 

Гора Довбушанка. Ґорґани. Автор: <a href="http://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0,_%D2%90%D0%BE%D1%80%D2%91%D0%B0%D0%BD%D0%B8).JPG" target="_blank">MSha</a>

Гора Довбушанка. Ґорґани. Автор: MSha

 

Вид на г. Барвінок (1461 м), хребет Пишконя. Закарпаття. Фото: Олена Кошель

Вид на г. Барвінок (1461 м), хребет Пишконя. Закарпаття. Фото: Олена Кошель

Рослини, тварини та ґреґоти

Ґреґоти

Для Ґорґан властивими є стрімкі асиметричні схили з гострими гребенями гір, які є крутішими із північно-східної сторони та пологішими із південного заходу. До висоти 1400 м над рівнем моря Ґорґани вкриті лісами. Вище цієї відмітки ліси переходять у жереп та гігантські кам’яні розсипи «ґреґоти», «цокоти» чи «ґрохоти» – так їх називають мешканці гір. Матеріалом кам’янистих розсипів є пісковик. Походження ґреґотів науковці пов’язують зі сходженням із гір льодовика. Влітку в полудень ґреґоти розжарюються під гірським сонцем, що до них годі торкнутись, а вночі остивають майже до паморозі на них.

Ґреґоти постійно рухаються. Часто буває, що зі сходженням снігу навесні, каменюки також сходять із насиджених місць, тому доводиться второвані дороги та стежки через них майже наново вимощувати. Також рухомі розсипи  називають ще «кам’яними ріками». Деякі із брил у них сягають 3 м у довжину й нависають, наче балкони, над головою. Проходити під ними – це наражатись на небезпеку. Також, переходячи через ґреґоти, слід бути уважним, щоб не застрягнути ногою між каменюками. У дощову погоду ґреґоти стають просто непрохідними через свою слизьку поверхню.  Найвідоміші із таких кам’яних полів є на горах, Високій, Довбушанці, Ігровці, Сивулі, Синяку, Перенках. Біля Зелениці та Петросу розсипи сходять аж до долини. Загальна площа ґреґотів у Ґорґанах становить близько 15 км.кв.

Ґреґоти на Довбушанці. Фото: Andry Senchyna. Джерело: <a href="http://www.panoramio.com/" target="_blank">panoramio.com</a>

Ґреґоти на Довбушанці. Фото: Andry Senchyna. Джерело: panoramio.com

Рослинний та тваринний світ

Нижче рівня ґреґотів у Ґорґанах буяють зарості жерепу – дикої гірської сосни покрученої форми, яка займає альпійський пояс Карпат. Там, де немає ні ґреґотів, ні жерепу природа милує око красою диких айстр, горицвіту, гвоздики, арніки, вовчоягідника, дзвоників та орхідей-зозулинців. Нижче рівня жерепу до висоти 1300-1200 м  синіють ялиново-смерекові ліси, які служать природнім бар’єром від сповзання каменюк. Сліди цієї боротьби між живою та неживою природою можна помітити у численних шрамах на стовбурах дерев.

У верхній смузі смерекових лісів поширений рідкісний реліктовий вид – сосна кедрова європейська, яка пережила тут льодовиковий період. Нижче ялицево-смерекових лісів до висоти 950-1000 м ростуть смереково-ялицево-букові ліси. А до висоти 850-900 м ростуть ліси із переважанням буку та ялиці. Саме у Ґорґанах та на їх межі зі Свидовецьким хребтом ростуть найвищі ялиці та смереки Карпат, які сягають 50 м у висоту. В Ґорґанах мешкає чимало диких тварин: олені, козулі, куниці, лисиці, дикі коти, вовки та ведмеді. Ґорґани – одне із небагатьох місць, де гніздиться «цар птахів» – беркут.

Жереп та ґреґоти у Ґорґанах. Джерело: <a href="http://fotosutra.com/" target="_blank">fotosutra.com</a>

Жереп та ґреґоти у Ґорґанах. Джерело: fotosutra.com

Заповідні території

У 1996 р. на території Івано-Франківщини було створено заповідник «Ґорґани», який займає масиви гір Довбушанки та Полєнський. Південно-східну частину Ґорґан займає Карпатський природній національний парк. Масиви гір Попаді та Ґрофи займає Карпатський ландшафтний заказник «Ґрофа». Також у Ґорґанах знаходяться ландшафтний парк «Бредулецький», ботанічний заказник «Таупіширка» та заповідні урочища «Сивуля» й «Лопушна». Незайману ж красу тої частини масиву, яка не потрапила у природоохоронні зони береже їхня важкодоступність.

Зимовий туризм у Ґорґанах. Джерело: <a href="http://photo.i.ua/user/129042/33486/8450437/" target="_blank">photo.i.ua</a>

Зимовий туризм у Ґорґанах. Джерело: photo.i.ua

Залишки господарювання та воєн

У багатьох місцях масиву збереглись ще залишки вузькоколійки, якою до 70-их рр. ХХ ст. вивозили ліс. Нерідкістю тут є також залишки оборонних споруд часів Першої та Другої світових воєн. Зокрема землянки та окопи тут збереглись ще з часу Першої світової війни, а «лінія Арпада», побудована угорцями, яка складалась із сотень залізобетонних сховищ, дотів та огорож з колючого дроту протяжністю 350 км, дійшла до нас з часів Другої світової війни.

Зоряні Ґорґани. Фото: ася оса. Джерело: <a href="http://photographers.com.ua/" target="_blank">photographers.com.ua</a>

Зоряні Ґорґани. Фото: ася оса. Джерело: photographers.com.ua

Планування походу

Слід зазначити, що на вершинах масиву немає джерел прісної води, тому при плануванні сходження слід запастись нею ще внизу. Для походу в Ґорґани – найкращий час літо та перша половина осені, оскільки пізніше починається період затяжних дощів, а навесні сніг лежить майже до червня. Тому, ще трішки терпіння до літа і можна братись за штурм цієї незайманої частини Карпатських гір.

 


Поділіться враженнями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *