Гора Гутин Томнатик

Гутин Томнатик – сивий верх Карпат

Гутин Томнатик – сивий верх Карпат
1=кількість оцінок 5=середня оцінка

Гутин Томнатик — гора в Українських Карпатах, одна з найвищих в нашій країні, яка розташована в межах Чорногірського хребта на Закарпатті. Поширена версія, що незвичайна її назва походить з уже зниклої дакійської мови і означає “сивий верх”.

Про гору Гутин Томнатик

Висота гори сягає близько 2016 м над рівнем моря. Гутин Томнатик є, справді, однією з найкрасивіших вершин Карпат, так як його поверхня вкрита рідкісною субальпійською та альпійською рослинністю. Тут зустрічаються незвичайної краси трави, прекрасні квіти та різноманітні химерні чагарники. Багато із тутешніх видів рослин є реліктами, а отже більше їх ніде в світі не зустрінеш крім гори Гутин-Томнатик та її околиць в Чорногорі. Тут можна побачити сосну кедрову, жовтозілля карпатське та інші види неповторної рослинності гірської частини Західної Україні.

Читайте також: Чорногора. Містика та краса

Зимовий Гутин Томнатик

Зимовий Гутин Томнатик

У самому підніжжі гори знаходиться дивовижне озеро з назвою Бребенескул, яке є найбільш високогірною водоймою Чорногори та й взагалі України. Прекрасне озеро на тлі величної гори Гутин-Томнатик – це неймовірної краси пейзаж, який зачаровує своєю величністю і дає можливість мандрівникам зробити просто неповторні фото Карпат.

Читайте також: Бребенескул – найвисокогірніше озеро України

Гутин Томнатик та озеро Бребенескул в його підніжжі

Гутин Томнатик та озеро Бребенескул в його підніжжі

Маршрут через Гутин Томнатик

Ур. Заросляк – оз. Несамовите – г. Гутин Томнатик –  г. Бребенескул – г. Вухатий Камінь — с. Дземброня.
Довжина — 33 км. Найвища точка — 2036 м. Тривалість — 2 дні. Складність — середня.

Маршрут розпочинаємо зі спортивно-туристичної бази «Заросляк», де переходимо мостиком через Прут і досить хорошою дорогою у південному напрямку йдемо угору приблизно 1,5 км. Шлях виводить у днище котловини між Брескулом і Пожижевською. Ліворуч, на середній частині схилу Пожижевської, помітно корпуси стаціонару Інституту ботаніки АН України та сніголавинної станції Державної гідрометеорологічної служби. Минувши корпуси, спускаємось хорошою стежкою у південному напрямку. Далі вона заходить у ліс і веде попід головним Чорногірським хребтом, огинаючи гори Данциж і Туркул. На розвилках потрібно триматися правіше, ближче до підніжжя Туркула і тоді без пригод вийдете у кар, де знаходиться озеро Несамовите. З кару чарують фантастичними формами, гострими гранями Малі Кізли і Великі Кізли, що нагадують паралельно покладені дві велетенські тригранні призми. Вийшовши від Несамовитого на гребінь головного хребта, ліворуч від маршруту розглядаємо східний схил вершини Чорногори Шпиці. Він відзначається надзвичайною мальовничістю скель, що нагадують споруди готичної архітектури — високі шпилясті виступи з безліччю відростків, з гніздами, балконами, заглибленнями. Деякі скелі відображають обриси тварин, інші — птахів чи людей. Народна фантазія у підземеллях цих кам’яних споруд помістила Діда Первовічного, який стереже лютого Гаргона, щоб не зірвалось чудовисько з ланцюга, бо тоді настане кінець гуцульському світові.

Із сідловини після вершини Ребра (2001 м) варто вийти без спорядження на Гутин Томнатик — 2016 м (на підйом витрачається 10-15 хв). З перемички милуємося чудовим озером Бребенескул та навколишніми неповторними краєвидами – хороша можливість, щоб зробити чудові фото Карпат.  Далі почергово підкорюємо Бребенескул (2036 м), Менчул (1998 м), Дземброню (1878 м) і підходимо до гори висотою 1851 м. Від неї без спорядження менше, ніж за пів години можна вийти до руїн обсерваторії на Попі Івані.

Читайте також: Про “Білого слона” – обсерваторію на горі Піп-ІванГора Ребра – середина Чорногори

Повернувши у східному напрямку до сідловину, виходимо через неї на схил гори Смотрич. Найвища її точка має висоту 1898 м. Здійснюємо сходження на вершину північніше сідловини, що має назву Вухатий Камінь (1864 м). Скупчення дивовижних скель на вершині та її північному схилі нагадують казкові фігури. Стежиною зі схилу Вухатого Каменя виходимо на потічок Мунчель, де знаходяться порослі квітами і чагарниками Дзембронські водоспади. Від водоспадів до села Дземброня дорога дуже зручна, з цікавими краєвидами. В гірських лісових хащах Дземброні в минулому водились зубри, які й дали назву селу.

 

Джерело: Подорожі Карпатами, “Українські Карпати. Пішохідні маршрути. Путівник” Йосип Гілецький

Поділіться враженнями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *