Стільське городище та білі хорвати

Стільське городище та білі хорвати
2=кількість оцінок 5=середня оцінка

Поблизу Миколаєва на Дністрі Львівської області поміж мальовничих пагорбів загубилось невелике село Стільсько. Воно було б схоже на сотні інших галицьких сіл, якби не його передісторія, яка раптово зринула  з глибини віків з правічних пагорбів місцевого горбогір’я. Стільське городище – саме таку назву отримало в сучасний час це давнє місто, яке колись населяли білі хорвати. 

Сенсаційна знахідка

У 1987 р. Верхньодністрянська археологічна експедиція Національної академії наук України розпочала перші дослідження місць, де проживали білі хорвати у Верхньому Подністров’ї. Проводились розкопки й у Стільському, де на вчених очікувала сенсаційна знахідка: на пагорбі, який височить над селом було виявлено величезне городище VIII-XI ст.

Стільське городище займало у свій час площу 250 Га, з яких 15 Га припадало на дитинець, а 235 – на передмістя. Довжина оборонних стін становила 10 км. Для порівняння площа Києва у X ст. становила всього 9,8 Га. За приблизними підрахунками у городищі мешкало до 40 тис жителів, тому у свій час воно було не лише одним із найбільших на території сучасної України, а й одним із найбільших міст Європи.

Білі хорвати

В руських літописах

Літописи руські доволі скупі на згадки про племена білих хорватів, які у той час населяли територію Галичини, Буковини та Закарпаття. Лише тричі білі хорвати згадуються у “Повісті минулих літ”. Перший раз у переліку східнослов’янських племен, які населяли Русь, вдруге як про учасників походу князя Олега на Константинополь та втретє, коли князь Володимир завоював їх.

Що говорять західноєвропейські джерела?

Щедріші на згадки про давніх хорватів західноєвропейські джерела. Зокрема з них відомо про хорватського князя Само (за однією із версій він був франкським купцем, який очолив племена хорватів, за іншою – його ім’я це є скорочена форма від імені Самослав, тобто був слов’янином. Вірогіднішою на даний час видається друга версія, оскільки він воював із франками та був язичником, а франки були в той час вже охрещені. Підтверджує другу версію й те, що до нього франки на переговори слали перекладача-слов’янина. Постає запитання: якщо Само – франк, навіщо йому тоді перекладач?).

Князь Самослав активно вів експансію на захід, воюючи із франкським королем Дагобертом та розгромив аварів у кількох боях на сході. В час його правління Велика Хорватія займала територію сучасних Чехії, Польщі, Словаччини – на Заході, Південної Польщі – на Півночі, Адріатики – на півдні та простягалась до Дністра на Сході, де в ті часи проживали племена білих хорватів. Після смерті Само Велика Хорватія розпалась на дрібніші князівства, оскільки не було створено системи успадкування князівської влади. Одним із уламків давньої слов’янської держави була Біла Хорватія над Дністром.

У візантійських хроніках

Згадуються білі хорвати й у візантійських хроніках, зокрема у творі Костянтина Багрянородного. Він говорить, що предки південнослов’янських хорватів живуть по той бік угрів (Угорщини), та звуться “білими”, тому що не прийняли християнства (аналогічно були білі серби у країні Бойки, які теж були нехрещеними).

Село Стільсько – леґенди

Дивні топоніми

Ще до проведення розкопок у Стільському привернули увагу науковців цікаві назви місцевої топономіки та давні легенди. Зокрема збереглись назви місцевостей, які звуться: Золоті ворота, Княжа криниця, Коморище, Вежа, Гребля, Біла дорога, Залізна барама, Кузня, Химина долина та ін. Які вказували, що в цьому місці існувало давнє городище. При проведенні досліджень місцевості під назвою Кузня було, справді, знайдено центр давньої металургії, в якому із болотної руди виплавлювали залізо. А при розкопках Білої дороги було знайдено давню, мощену білим каменем дорогу.

Леґенда про село Стільсько

Існує легенда про походження назви Стільського. У давні часи на пагорбах існувало місто і мало воно потужні укріплення. Ворог обложив його, але після багатьох спроб взяти місто штурмом так і залишився ні з чим. Тому було вирішено піти на хитрощі. Вночі, запаливши смолоскипи, ворожі війська відійшли від фортеці, імітуючи відступ. Залишився лише під прикриттям ночі один невеликий загін. Ключниця Хима подумала. що ворога уже немає під стінами і відчинила браму, чим і скористався ворожий загін, вдершись у місто. Після цього нападу місто було знищене дотла, залишились лише згарища. Уцілілі білі хорвати не захотіли селитись на них, бо це навівало страшний смуток, і спустились у долину річки Колодниці, заснувавши там селище Стільсько. Залишивши у назві села пам’ять про столицю – “стіл” та леґенди про Стільське городище.

Давнє місто Стільсько

Перша згадка

Цікаво, що перша згадка про Стольсько на Дністрі є у ватиканському грекомовному збірнику XIV ст., у якій ідеться про осередок Галицької метрополії. Очевидно, що цей осередок повинен був знаходитись у місті, яке відігравало, якщо не ключову, то важливу роль у житті князівства.

Система оборони

Давнє Стільсько було справді неприступним. Стільське городище оточували три ряди валів, які, порослі лісом, збереглись й дотепер. Перший зовнішній вал знаходився від другого на відстані пострілу стріли, другий – середній вал знаходився від третього – внутрішнього вала на відстані метання спису. На поверхні валу стояли стіни зрубної конструкції. Періодично одна від одної на валі стояли вежі, які виконували не тільки важливу роль при обороні, а й слугували спостережними пунктами. Стільське городище мало по одній брамі з півночі, сходу та заходу і дві брами з півдня. Крім того існувало кілька лже-проходів до нього, які закінчувались тупиком і були пастками для ворога, бо зі стін в той час летіла хмара стріл та списів.

Дитинець та інші локації Стільського

Всередині за валами знаходився дитинець – центральна частина городища. Дитинець був поділений меншим валом та ровом на дві частини: велику князівську та меншу – митрополичу. За межами валів знаходилось укріплене передмістя, теж оточене валами. Вали мали унікальну конструкцію, тому що вони ішли не лінією, а зигзагоподібно, постійно міняючи свій напрямок. Це покращувало обстріл ворога оборонцями міста. Згідно переказів, зі сходу до городища вела Біла дорога, що й підтвердили дослідження археологів, які відкопали дорогу, мощену вапняком та галькою. В межах передмістя було знайдено чимало житлово-господарських споруд, зокрема залізо-плавильний комплекс в урочищі Кузня, в якому виплавляли залізо з болотної руди. Давнє Стільське городище з передмістям було оточене численними поселеннями. На сьогоднішній день їх виявлено понад 50.

Читайте також: Тустань. Скелі та фортеця

Давній вал городища. Село Стільсько

Давній вал городища. Село Стільсько

 

Рів перед валом Стільське городище

Рів перед валом Стільське городище

 

Один із проходів усередину. Стільсько

Один із проходів усередину. Стільсько

Існують легенди, що під містом знаходиться величезне підземелля, яке відкривається один раз в рік на якесь велике свято. Вчені геофізики, яких брав на дослідження пам’ятки відкривач городища Орест Корчинський, підтвердили існування під давнім містом на глибині 6-30 м величезних порожнин. Цікаво те, що пустоти мають правильні видовжені форми, тобто вони швидше за все є рукотворними. За подальші пошуки та дослідження підземель археологи не бралися, тому що на це потрібні значні ресурси. А потрапляння в підземелля повітря загрожує руйнуванням речам матеріальної культури, які б могли там знаходитись.

Стільське городище і його довколишні святилища

Печери під Миколаєвом

Територія давньої пам’ятки включає в себе не лише Стільське городище, а й святилища та інженерні споруди у навколишніх населених пунктах. Зокрема за 8 км на захід, у північній околиці Миколаєва зберігся давній храмовий комплекс утворений з семи груп печер. Кожна група містить 1-7 печер. Видовбані вони у камені пісковику у людський зріст,  довжиною близько 20 м та шириною 2,5 м. По боках деяких із них є своєрідні ніші, у яких зберігались мощі монахів, які пізніше оселились у печерах. З’єднані вони між собою поперечними ходами. Раніше вважали, що печери є фортифікаційними спорудами, зведеними австрійцями до Першої світової війни. Однак, нелогічним є будувати укріплення у м”якому камені, які одним попаданням снаряду могли б бути зруйнованими.

Давній печерний храмовий комплекс білих хорватів поблизу Миколаєва. Стільське городище

Давній печерний храмовий комплекс білих хорватів поблизу Миколаєва. Стільське городище

 

Печери в пагорбі сягають у довжину близько 20 м. Білі хорвати

Печери в пагорбі сягають у довжину близько 20 м. Білі хорвати

 

Давня ніша у печері, де зберігали монахи мощі. Стільське городище і довколишні святилища

Давня ніша у печері, де зберігали монахи мощі. Стільське городище і довколишні святилища

 

Ще одна ніша у печері, але частково зруйнована. Стільське городище і довколишні святилища

Ще одна ніша у печері, але частково зруйнована. Стільське городище і довколишні святилища

 

У печері давнього храмового комплексу, який звели білі хорвати

У печері давнього храмового комплексу, який звели білі хорвати

 

Печери, розташовані в ряд, сполучені між собою наскрізним проходом. Стільське городище і довколишні святилища

Печери, розташовані в ряд, сполучені між собою наскрізним проходом. Стільське городище і довколишні святилища

 

У печері. Праворуч - прохід, який сполучає між собою печери. Стільське городище і довколишні святилища

У печері. Праворуч – прохід, який сполучає між собою печери. Стільське городище і довколишні святилища

 

Ще одна група печер храмового комплексу, що звели білі хорвати

Ще одна група печер храмового комплексу, що звели білі хорвати

 

Вхід у печери храмового комплексу, який звели білі хорвати

Вхід у печери храмового комплексу, який звели білі хорвати

 

Замаскована деревами печера. Білі хорвати

Замаскована деревами печера. Білі хорвати

 

Прохід у печеру комплексу. Стільське городище і довколишні святилища

Прохід у печеру комплексу. Стільське городище і довколишні святилища

 

Дуброва та давнє святилище на камені Дірявець

У сусідньому до Стільського селі Дуброва збереглось давнє святилище та чимало печер, які сучасні мешканці використовують як погреби, а також залишки давньої греблі та шлюзів. Святилище розташоване на камені, який у народі має назву Дірявець через свою оригінальну форму п’єдесталу наче підпертого колоною. На “п’єдесталі” постійно горів жертовний вогонь, на що вказують залишки попелу та обгорілої деревини. На “ніжці”, яка підтримує “п’єдестал” помітні три смуги, схожі на тризуб, які уособлюють три стихії: повітря, вогонь та воду. Четверту ж стихію – землю символізує шліфований камінь еліпсоїдної форми. Дивно, невже предки наші знали тоді, що земля не є кулею, а еліпсоїдом? Внизу під каменем було виявлено жертовну яму із кістками тварин, яких приносили у жертву.

 

Камінь Дірявець у Дуброві, на якому діяло давнє святилище білих хорватів. Стільське городище і довколишні святилища

Камінь Дірявець у Дуброві, на якому діяло давнє святилище білих хорватів. Стільське городище і довколишні святилища

 

Камінь Дірявець, на якому білі хорвати облаштували святилище.

Камінь Дірявець, на якому білі хорвати облаштували святилище.

 

Камінь Дірявець, на якому білі хорвати облаштували святилище. На камені висічені три смуги, які символізували три стихії: вогонь, воду і повітря. Поряд знаходиться камінь у формі еліпсоїда, який символізує землю.

Камінь Дірявець, на якому білі хорвати облаштували святилище. На камені висічені три смуги, які символізували три стихії: вогонь, воду і повітря. Поряд знаходиться камінь у формі еліпсоїда, який символізує землю.

 

Нерозгадана таємниця погребів у Дуброві

Поруч зі святилищем у скелі видовбано десятки погребів, у яких тепер жителі Дуброви зберігають продукти. Раніше тут були печери, у яких жили монахи, а ще раніше, можливо, тут проживали волхви чи просто давні білі хорвати, а, можливо, вони використовувались також у господарських цілях, як і тепер.

Давні печери у Дуброві, які люди пристосували під погреби. Стільське городище і довколишні святилища. Стільсько

Давні печери у Дуброві, які люди пристосували під погреби. Стільське городище і довколишні святилища. Стільсько

 

Давні печери, які люди пристосували під погреби. Стільське городище і довколишні святилища

Давні печери, які люди пристосували під погреби. Стільське городище і довколишні святилища

 

Ось такий інтер'єр має погреб. Стільське городище і довколишні святилища

Ось такий інтер’єр має погреб. Стільське городище і довколишні святилища

Давня гребля та шлюзи на колись судноплавній Колодниці

В урочищі Гребля у Дуброві знайдено давню греблю та шлюзи, завдяки яким по річці Колодниці могли рухатись невеликі судна, як в одну так і другу сторону. Колодниця з’єднувала Стільсько з Дністром, а далі із Чорним морем. Таких гребель зі шлюзами було три по Колодниці. Очевидно, що в цих місцях існувала також давня митниця.

Село Ілів та урочище Печера

У с. Ілів за 4 км від Стільського за пасовищем на високій горі знаходиться урочище Печера, у якому виявлено кілька печер, які використовувались білими хорватами у культових цілях. Деякі із них називаються Рожаницями, тому що за формою нагадують материнське лоно. Можливо, тут колись поклонялись давній богині Мокоші. Пізніше у печерах оселились монахи. У часи Другої світової війни місцеві мешканці та вояки УПА часто переховувались у печерах від німців та НКВДистів. Також недалеко знаходяться два п’єдестали, на яких, очевидно, у давнину стояли язичницькі божества. На горі крім культового центру було також укріплення із валами.

По дорозі до урочища Печера в Іліві, де білі хорвати мали свої святилища

По дорозі до урочища Печера в Іліві, де білі хорвати мали свої святилища

 

Печера в Іліві, у якій існувало язичницьке святилище, у формі материнського лона. Білі хорвати

Печера в Іліві, у якій існувало язичницьке святилище, у формі материнського лона. Білі хорвати

 

У печері в Іліві. Білі хорвати

У печері в Іліві. Білі хорвати

 

Ще одна частково засипана печера в Іліві. Білі хорвати

Ще одна частково засипана печера в Іліві. Білі хорвати

 

Тризуб, висічений на скелі поблизу печери в Іліві. Стільське городище і довколишні святилища

Тризуб, висічений на скелі поблизу печери в Іліві. Стільське городище і довколишні святилища

Як добратися

Добратись до Стільського не є складно. По автомагістралі зі Львова до Чопа перед Миколаєвом є поворот ліворуч на село Тростянець, за яким і знаходиться Стільсько. У Стільському дорога ліворуч перед кафе веде до с. Іліва, а поїхавши навпростець центральною вулицею можна потрапити до с. Дуброви.

На сьогоднішній день досліджено лише 5% території Стільського городища, тому в майбутньому можна сподіватись, що давня столиця білих хорватів продовжуватиме відкривати перед нами нові таємниці, які розширюватимуть та змінюватимуть наше уявлення про життя предків на цих землях.

При написанні використані матеріали зі статті “Раннєсередньовічне місто на верхньому Дністрі” першовідкривача Стільського городища, археолога, кандидата історичних наук Ореста Корчинського.




Поділіться враженнями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

5 comments on “Стільське городище та білі хорвати

  1. Пане Олеже,
    дякую Вам за популяризацію цієї пам’ятки. Є правда в тексті деякі неточності, як Верхньодністрянська археологічна експедиція НАН України, то вона була створена не в 1981, а в 1987 р.
    Дуже гарні фотографії!
    З повагою, автор досліджень Стільського городища
    археолог к.і.н. Орест Корчинський.
    16.04.2015 р.

    • Дуже дякую Вам, п. Оресте, за відгук до моєї статті. Фото зробив тоді багато, однак, зараз бачу деякі технічні огріхи, яких зараз міг би уникнути.
      Також я завинив перед Вами, тому що одним із джерел для написання статті була Ваша праця “Ранньосередньовічне місто на верхньому Дністрі”, що мав би я вказати. Вже виправив усе.
      Дякую також Вам за контакти, обов’язково зв’яжусь із Вами, тому що хотілось би надалі писати про це унікальне місце і відкривати його для загалу.
      P.S. Статтю уже розмістив у групі “Стільське городище”

  2. Доречі, було б дуже добре, як би Ви скинули цю статтю на сторінку “Стільське городище” у ФБ.
    Наперед вдячний.
    Орест.

  3. Дивні діла твої Господи! До 1961 року я жив у Новому Роздолі і через ліс не раз і не два ходив по тих околицях. В Ілові, наприклад, ми знайшли кілька приміщень, вирубаних в скелях. Тоді вважали, що то були сховки місцевих жителей від татарських набігів. В річечці, яка йшла через Ілів і далі проходила села Гранки, Кути та Берездівці ми щороку ловили багато раків. Тепер її загатили греблею біля Гранків. Довгі роки, коли жив у шестидесятих-сімдесятих на чужині (в Москві) мені не раз і не два снилися ці чудові місця, за якими страшно тужив.

  4. Пане Оресте! Як можна з Вами зв’язатися. Я – журналіст. Хотів би підгтувати для своєї газети статтю про це городище. Залишаю номери своїх телефонів: 097 335 16 59; 237 24 02; 255 63 76 (питати Юрія Атаманюка).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *