Хотинська фортеця. Історія у камені

30/03/2013 at 20:12
Хотинська_фортеця

Хотинська фортеця

Над швидким сивочолим Дністром стрімкою скелею здалеку майорить фортеця у Хотині – твердиня, яка пережила монголо-татарську навалу, рятувала християнський світ від експансії Османської імперії і зуміла вистояти і донести до наших днів свою граційну сувору красу, яка нагадує нам про славні діла наших пращурів та про незнищенність нашої пам’яті.

Історія фортеці розпочалась ще в часи Київської Русі, хоча поселення в її околицях існували ще в часи трипільської культури. У VIII-IX ст. н .е. тут уже існували поселення білих хорватів та тиверців – предків сучасних буковинців. У кінці Х ст. із зростанням могутності Київської Русі князь Володимир Великий захопив ці землі і побудував на скелястому пагорбі над Дністром твердиню. Називалось місто тоді Хотінь. Назва походила від слов’янського імені Хотин або Хотін, що означало жаданий, бажаний. Як і переважна більшість оборонних споруд Русі стіни та вежі фортеці були побудовані також із дерева.

Хотинська фортеця. Вигляд з Дністра

З кінця ХІ ст. місто належало до Теребовлянського Князівства, а у 1140 р. перейшло до Галицького князівства. Після об’єднання у 1199 р. Галицького та Волинського князівств місто стало однією із важливих твердинь у краї. Готуючись до боротьби із монголо-татарами король Данило укріпив фортецю кам’яними мурами. Висота стін сягла тоді 7 м, а ширина ровів до 6 м.

Хотинська фортеця. В’їзд.

Із занепадом Галицько-Волинського князівства Хотин переходить під владу молдавських господарів, які усвідомлюючи важливість прикордонної фортеці взялись за її зміцнення. Зокрема молдавським господарем Стефаном ІІІ (правив у 1457-1504 рр.) були зведені фортечні мури заввишки 40 м та товщиною 5 м із п’ятьма баштами, а рівень двору фортеці було піднято на 10 м. Крім того в цей час були викопані підвальні приміщення для зберігання провіанту. У XV-XVI ст. Хотинська фортеця виконувала роль резиденції молдавських господарів. У 1476 р. твердиня вистояла перед військами турецького султана Мухаммеда ІІ. Однак згодом, коли Молдавія стала васалом Османської імперії у фортеці розмістилась залога яничарів. З того часу турки постійно докладали чимало зусиль на укріплення фортеці, як важливого стратегічного пункту на кордоні.

Протягом XVI ст. цитадель перебуває, то в руках Польщі, то переходить знову у власність Османської імперії. У 1563 р., під час походу на Молдавію, 500 козаків під проводом Дмитра Байди-Вишневецького захоплюють твердиню та утримують її деякий час. Однак згодом військо Вишневецького було розбите турками, а сам козацький провідник був схоплений та відправлений на страту у Стамбул, про що співається у відомій козацькій думі.

У 1600 р. після захоплення Сучави Міхаєм Хоробрим, правителем Валахії та Трансільванії, молдавський господар Єремія Могила разом зі своїм оточенням знаходить притулок у Хотинському замку, який на той час входив до Речі Посполитої. Серед найближчого оточення молдавського господаря був і його брат – Семен Могила, батько Петра Могили – майбутнього засновника Києво-Могилянської колегії.

На початку XVII ст. твердиня перебувала то в руках турків, то переходила знову до складу Польщі. Найбільш відомою подією в історії фортеці є Хотинська битва у 1621 р. Хотинська битва є частиною Хотинської війни, яка розпочалась у 1620 р. з поразки польських військ  під Цецорою, де у полон до турків потрапив майбутній український гетьман Б. Хмельницький. Після цієї поразки поляків турецький султан склав план завоювання України та Польщі, а згодом і усієї Центральної Європи. Зібравши величезне військо, яке оцінюють у 200-300 тис. осіб, він відправив його до кордонів із Річчю Посполитою. Щоб протидіяти подальшому наступу Османської імперії на свої землі Річ Посполита нашвидкуруч збирає 30-тисячне військо під проводом гетьмана Ходкевича та відправляє його на Дністер. Усвідомлюючи, що самостійно Польща не в змозі перемогти турків, король Сигізмунд ІІІ звернувся по допомогу до запорозьких козаків. На козацькій раді було вирішено відправити на переговори із королем П. Сагайдачного, а війську чисельністю 40 тис. козаків на чолі із Я. Бородавкою виступити на допомогу полякам. Також частина козаків в той час на чайках вирушила в Чорне море, перешкоджати довозу на галерах провіанту турецькому війську та здійснювати набіги на турецькі міста аж до самого Стамбулу.

Після повернення з Варшави Сагайдачного козаки знову обрали гетьманом його, присудивши Я. Бородавку до страти за невдалі дії та значні втрати під час сутичок із бусурманами. Сагайдачний, об’єднавшись із польським військом та, отаборившись під Хотином, який покинуло все місцеве населення, з успіхом відбиває усі атаки османів та здійснює щоночі із козаками вилазки у турецько-татарський табір, вселяючи жах  у вороже військо. Налякавшись втратити усе військо, турецький султан вимушений був підписати невигідний для себе договір про перемир’я. Втрати турків у цій битві оцінюють у 80 тис. осіб. Деякі історики вважають, що саме Хотинська битва зупинила експансію турків у Європі. Однак дивідендів ні козаки, ні місцеве населення від неї не отримали, бо швидко всі обіцянки, дані в час війни, забулись у мирний час.

Пам’ятник Петру Сагайдачному в околицях Хотинської фортеці.

У 1650 р. під час української національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького Хотин на деякий час входить до складу української держави. Однак згодом протягом II пол. XVII ст. фортеця знову перебуває то в турецьких, то в польських руках аж поки у 1711 р. у фортеці остаточно не закріплюються турки, які розуміючи усю вагу прикордонної твердині на тлі зростаючих амбіцій Російської імперії, взялись за оновлення укріплень. Протягом 1711-1718 рр. під керівництвом французьких інженерів навколо Хотинської фортеці було зведено Нову фортецю. Протягом XVIII ст. фортеця була ареною бойових дій російських та австрійських військ із турками допоки у 1812 р. після чергової російсько-турецької війни не було підписано Бухарестський мирний договір, згідно якого уся територія між Дністром та Прутом була передана Російській імперії й отримала назву Бессарабія. З того часу фортеця поступово втрачає своє військове значення  й згодом передається у міське управління.

Після розпаду Російської імперії у 1919 р. Хотин захоплюють румунські війська. Згодом у місті вибухнуло повстання, підтримуване Директорією УНР, яке мало на меті створити республіку Мала Буковина, яка б на правах автономії увійшла до складу Української народної республіки. Однак, погано озброєні та непідготовлені повстанці під натиском переважаючих румунських сил змушені були відступити з міста. У 1940 р. Хотин захоплюють радянські війська, які через рік покидають місто і воно опиняється знову у руках румунів. У 1944 р. місто із усією Північною Буковиною знову захоплює Радянський Союз, у складі якого воно було аж до проголошення у 1991 р. незалежної України.

Як вже згадувалось раніше, Хотинську фортецю можна поділити на Стару фортецю та Нову фортецю. Стара фортеця почала зводитись ще в часи Київської русі і схожого до теперішнього вигляду почала набувати у XV ст., перебуваючи у складі Молдавського князівства.

Карта фортеці

Карта фортеці: 1. Південна (В’їзна) башта; 2. Південно-західна башта; 3. Західна (Комендантська) башта; 4. Північна башта; 5. Східна башта; 6. Комендантський палац; 7. Казарма; 8. Замкова церква; 9. Оборонні мури замку; 10. Замкова криниця; 11. Міст біля Південної башти; 12. Бендерська брама; 13. Міст біля Бендерської брами; 14. Башта над потоком (руїни); 15. Ясська брама; 16. Міст біля Ясської брами; 17. Руська брама (руїни); 18. Подільська брама; 19. Кам’янецька брама; 20. Бастіон Південно-східний; 21. Бастіон Південний; 22. Бастіон Південно-західний; 23. Бастіон Західний; 24. Бастіон Північно-західний; 25. Бастіон Північно-східний; 26. Стіни між Подільською брамою та Північно-східним бастіоном; 27. Стіни між замком та Кам’янецькою брамою; 28. Стіни між Кам’янецькою брамою та бастіоном Південно-східним; 29. Стіни між бастіонами Південно-західним та Північно-західним; 30. Стіни між бастіонами Північно-західним та Північно-східним; 31. Церква св. Олександра Невського; 32. Гарнізонні майстерні; 33. Міст через потік; 34. Будівля над джерелом біля струмка; 35. Мечеть з мінаретом (руїни); 36. Руїни будівлі біля мосту через потічок; 37. Руїни, які знаходяться на півдні від Південної башти; 38. Руїни, які знаходяться на північному заході від джерела; 39. Руїни, які знаходяться на північ від Бендерською брами

Оборонні мури фортеці датують 2 пол. XV ст. Саме тоді вони були прикрашені геометричними орнаментами – вавилонами та голгофами. Такий мотив часто зустрічається у декоративно-ужитковому мистецтві Поділля з часу Київської Русі, що говорить про вплив руського зодчества на будівництво у Молдавському князівстві. Частина мурів, збудованих уже турецьким султаном не мають цієї символіки. Висота мурів сягала і тепер сягає 40 м, а ширина – 6 м. Територія оточена мурами ділиться Комендантським палацом на дві частини: Княжий двір та Двір воїнів. На південній частині мурів видно темну пляму.  Існує багато легенд про її походження: про те, що у стінах фортеці замуровували в’язнів; про те, що в цьому місці замурована «будівельна жертва». За однією із легенд пляма на стіні – це сльози дівчини. Колись давно на фортецю напали турки, та мужньо відбивались захисники і нападникам не вдавалось ніяк захопити твердиню. Однак в той час у фортеці не було криниці і оборонці були знесилені вже від спраги, та знайшлась одна мужня дівчина, яка спустилась із глеком до струмка по воду, та повертаючись у неї влучила ворожа стріла і дівчина, все-таки дійшовши до оборонців з водою, впала і померла у них на руках. Науковці ж стверджують, що ймовірно пляма з’явилась у тому місці через зберігання пороху, який був маслянистий і просочувався у камінь.

Голгофи та вавилони на стінах фортеці. Пляма на стіні – слід від пороху, який колись зберігався у Хотинській фортеці

Потрапити у фортецю можна лише через В’їзну (Південну) башту. За стилем вона належить до епохи бароко. Висота вежі від основи до зубців становить 20 м., увінчує її шатровий дах. На південь від башти був рів завглибшки 24 м, через який був перекинутий дерев’яний міст, що спирався на кам’яну опору. Від внутрішнього двору вежа була також відокремлена ровом, але меншої глибини – 7 м., через нього також було перекинуто дерев’яний міст. Збудована башта була у II пол. XVII ст., а перетворена у в’їзну на початку XVIII ст. під час реконструкції французами оборонної системи фортеці.

Південна (Вїзна) башта із мостом

Міст до Південної башти

Південно-західна башта знаходиться зліва від В’їзної башти. Зведена вона була у 1480 р. У 1538 р. після захоплення фортеці польськими військами була зруйнована, однак у 1541-1546 рр. була відбудована. Про те, що башта була повністю відбудована, свідчить повна відсутність орнаменту XV ст. на стінах. Висота вежі становить понад 14 м з боку подвір’я. Увінчують її мерлони, які звужуються від зовні 1,2 м до 0,4-0,9 м всередині. Зверху башта вкрита ґонтовим дахом. Колись у цій башті розміщувалась кузня.

За годинниковою стрілкою: Південна, Південно-західна, Західна, (Комендантська), Північна та Східна вежі замку.

Комендантська (Західна) башта отримала свою назву завдяки тому, що була з’єднана у дворі фортеці із Комендантським палацом. Зведена вежа була у кінці XV ст. ймовірно на давньоруському фундаменті. У 1538 р. була сильно зруйнована поляками, однак менше аніж Південно-західна башта, про що свідчать збережені на стінах орнаменти «вавилони» – схематичні зображення зіккуратів Месопотамії. Висота вежі становить понад 62 м  від основи скелі і понад 17 м з боку двору. У стінах башти містяться бійниці з круглими отворами, призначені для ведення артилерійського вогню.

Північна башта фортеці. Справа – Західна-башта.

Північна башта була зведена  в останній третині XV  ст. Археологічні розкопки свідчать, що зводилась вона на місці давнього дитинця часів Галицько-Волинської держави. Припускають, що нижня частина башти є залишками більш давньої споруди XIII ст. Башта могла виконувати роль самостійної бойової одиниці. Башта є прямокутна у плані, висота її зовні становить 68 м, а з боку подвір’я – понад 15 м. Крім бойової функції у XVIII  ст. башта виконувала роль і складського приміщення.

Зліва направо: Східна, Північна та Західна башти Хотинської фортеці

Східна башта була збудована у XV ст. Вона є органічним цілим із іншими спорудами фортеці, зокрема до неї вели сходи із боку казарми. Висота її становить зовні понад 55 м, а з боку двору – понад 17 м. На початку XIX ст. до неї було добудовано додаткові приміщення із каменю.

Східна башта Хотинської фортеці над Дністром

Комендантський (княжий) палац був зведений на місці давнього оборонного муру XIII ст. Будівництво його завершилось у 80-их рр. XV ст. Палац примикає до західної стіни фортеці, поділяючи її двір на дві частини: більший – Двір воїнів та менший – Княжий двір. Незважаючи на численні штурми та облоги фортеці палац досить добре зберігся. У XIX-XX ст. палац втратив дах та горищне перекриття. Однак в ході реставраційних робіт поч. 90-их рр. XX ст. та поч. 2000-их було відновлено все, а також відремонтовано фасади зі сходу та півночі.

Комендантський палац у Хотинській фортеці

Казарми фортеці були зведені у другій пол. XV ст. одночасно зі стінами твердині. Однак згодом приміщення перебудовувалось. Значних змін воно зазнало у XVIII-XIX ст. Пам’ятка цікава тим, що поєднує у собі роль житлового приміщення та оборонної споруди.

Замкова церква та казарми. Хотинської фортеці

Замкова церква була збудовано в той ж час, як і мури фортеці у XV ст. Раніше ймовірно вона була поєднана із казармами фортеці, однак згодом при подальших перебудовах відбулось розмежування споруд. Під час турецького панування церква була перебудована на мечеть, біля одного із кутів церкви збереглись досі залишки мінарету. За російського панування церква не була придатна для експлуатації, тому у 1832 р. в межах нової фортеці була збудована церква Олександра Невського. З 1856 р. приміщення церкви разом із казармами використовувалось як складські приміщення. З того часу церква постійно зазнавала руйнування, поки у 1986 р. не розпочався процес відновлення пам’ятки.

Замкова церква Хотинської фортеці.

Окремої уваги заслуговує криниця у фортеці, видовбана у суцільній скелі для забезпечення оборонців водою, оскільки постачати її із Дністра під час облоги було доволі складно. Цікавий був метод її будівництва: на камені розпалювали вогонь, а потім поливали його холодною водою, внаслідок чого камінь тріскав, що суттєво полегшувало подальші роботи. Глибина криниці становить близько 57 м. І до сьогодні вода із неї дивує приємним м’яким смаком охочих напитись.

Зліва направо: Криниця, Західна башта, Комендантський палац, церква та казарми Хотинської фортеці

Нова фортеця була зведена навколо Старої у 1711 р. Розуміючи, що перед далекобійною артилерією мури цитаделі не встоять, турки запросили французьких інженерів для зведення Нової фортеці, яка стала складатись із кам’яно-земляних укріплень з бастіонами, башт, ровів та мостів. До фортеці вели кілька брам: Бендерська брама, Ясська брама, Руська брама, Подільська брама та Кам’янецька брама. Ширина валів становила 24 м, ровів – також 24  м. Фортеця мала біля 20 гармат та могла розмістити 20-тисячний гарнізон. В межах Нової цитаделі в часи Османської імперії була мечеть з мінаретом, за російського панування була побудована для солдатів церква Олександра Невського. Значних руйнувань Нова фортеця зазнала під час ІІ Світової війни.

Бендерська брама Нової фортеці у Хотині

Церква Олександра Невського на території Нової фортеці

Завдячуючи своїм будівничим та славному минулому, фортецю можна вважати справжньою телезіркою. Зокрема фортечні укріплення можна побачити у фільмах: «Захар Беркут», «Д’артаньян і три мушкетери», «Стріли Робін Гуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Тарас Бульба» та ін.

Кілька років тому фортеця була внесена у список «Семи чудес України». Сподівається, що це тисячолітнє «чудо», радуватиме ще багато наступних поколінь українців і стоятиме на сторожі уже нашої історії, нагадуючи про славні діла предків.

Фото: http://commons.wikimedia.org, http://www.serg-klymenko.narod.ru, http://istoriyaukraine.blogspot.com, http://io.ua/23161233, http://io.ua/2823151p, http://io.ua/9105633, http://turistic.ua.hotlist.biz, http://www.mandrivky.org.ua, http://www.pizzatravel.com.ua, http://creatiasingurulsursaltragedieinoastre.blogspot.com, http://otduhaem.blogspot.com, http://www.econet.ua, http://io.ua/9105625

0